personal website
"Я подумав: не може такого бути!" Кравчук про історію з Бабченком

Ні для кого не секрет, що в українських спецслужбах є російські агенти – принаймні, так було до останнього часу.

Проте остання ефектна спецоперація Служби безпеки України з “вбивством” і “воскресінням” російського журналіста Аркадія Бабченка виявилася абсолютно “чистою”: не було жодного витоку інформації.

У бліц-інтерв’ю OBOZREVATEL перший президент України Леонід Кравчук дав свою оцінку цій події, а також розповів про “кремлівські очі та вуха” в сьогоднішніх силових структурах України. Перший президент також поділився думкою про долю Кримського мосту і газопровід, що Росія споруджує в обхід України.

– Чи можете ви погодитися з тим, що, коли ви стали президентом України, зв’язки української та російської спецслужб були настільки міцними, що “кремлівські очі та вуха” були в усіх секретних відділах України і ФСБ була в курсі всього, що відбувається в українській владі?

– Можливо, говорити про те, що вони були скрізь і всюди, це перебільшення, але те, що тут були російські і руки, і ноги, і очі – це цілком природно.

Тому що, власне кажучи, вони були до цього. До цього спецслужби в Україні не існувало як такої. Існувала спецслужба Радянського Союзу. І коли Україна стала незалежною, нічого відразу не змінилося докорінно. Скажімо, не замінили усіх співробітників, не замінили керівників. Просто спецслужба колишнього Радянського Союзу перейшла в підпорядкування української держави.

Власне, тому можна умовно казати про те, що наші українські спецслужби були наповнені російськими агентами, як ми їх називали тоді.

Думаю, вони і зараз до кінця не викорінені, тому що йде війна на сході, і кордони у нас прозорі – безумовно, російські спецслужби можуть через них проникнути. Думаю, нам слід з цим рахуватися, слід боротися і слід добиватися, щоб наші люди все більше і більше працювали не лише в Україні, але також і в Росії.

– Чи свідчить історія з Бабченком про те, що Україні все-таки вдалося істотно зачистити ці “вуха Кремля”? Адже не було ніякого витоку інформації про спецоперацію.

– Зачистити поки не вдалося, але досвід ми отримуємо. У нас вже є свої спеціальні агенти. У нас є все, щоб мати точну, і це важливо, і своєчасну, що теж важливо, інформацію. Тому що без цього діяти практично неможливо.

А інформація буде точною і своєчасною, коли люди будуть віддані своєму народові, своїй державі і своїй національній сутності.
Я думаю, що в цьому напрямку вже зроблено чимало. Але сказати, що все скінчено, було б перебільшенням.

– За вашими оцінками, в яких силових структурах України сьогодні є найбільша кількість російських агентів?
– Думаю, у Службі безпеки і в поліції.

– Чому?
– Тому що це великі структури, тим більше після реформи. Дуже складно знайти людей, які дійсно віддані. Аваков у цьому плані робить багато, але тут потрібен час.

– Як загалом ви оцінюєте операцію з “вбивством” і “воскресінням” Бабченка?
– Знаєте, спочатку я повірив у перше, потім я повірив у друге (сміється).

У нас такого в Україні ще не було, це вперше за всі 27 років незалежності. Спочатку у мене було враження якоїсь вистави. Але потім я сів, взяв голову в руки і подумав: туди зійшлися глава Служби безпеки, Генеральний прокурор. Потім прийшов президент, щоб привітати, коли Бабченко “воскрес” (сміється).
Я подумав: ну не може ж бути такого, щоб стільки людей нічого не розуміли. Хоча, і світ був приголомшений. І “Журналісти без кордонів”, і Організація об’єднаних націй…

Я не думаю, що це дало нам великий авторитет, але я уникаю того, щоб засуджувати або говорити про велику акцію.

Я не маю необхідної інформації. Слава богу, я не причетний до цього і можу просто спостерігати. Я не знаю, як вони працюють.

– Отже, ви вважаєте, що це ані тріумф, ані поразка українських спецслужб? Це просто їхня рутинна робота?
– Я думаю, що це їхня робота. Чи потрібно було цю роботу подавати в такому вигляді, публічно, і чи повинен був у цьому брати участь, вибачте, весь склад Служби безпеки і навіть президент України?

У мене є сумніви. Особливо щодо президента, тому що це не його робота.

– Тобто, якби ви сьогодні обіймали посаду президента, ви вчинили б інакше?
– Я б ніколи туди не пішов. Ніколи в житті.

Не тому, що я не поважаю. Просто це не робота президента. Це робота людей, які навчені цьому.

Коли президент з’являється в такій ситуації, це називається піар.

– Можна поставити вам питання про Керченський міст?
– Ну, мосту я не знаю, я його не бачив. Я там не їздив (сміється).

– А хотіли по ньому проїхатися?
– Звичайно. Я хотів би подивитися на нього, як він там стоїть. Тому що про міст багато розмов.

Але я не інженер, і я вам нічого путнього не скажу. Скажу тільки одне: якщо вже він побудований, треба думати, як його використовувати не проти України.

– Чи є у вас думки щодо цього?
– Ну, поки немає, але, думаю, з часом з’являться. Коли ми переможемо і Крим буде наш, то це буде добре. Ми його будемо використовувати.

– Рефат Чубаров запропонував створити міжнародний консорціум, який би відібрав у Росії цей міст як контрибуцію за війну проти України. Чи підтримуєте ви таку пропозицію?
– Ви знаєте, можуть бути пропозиції – і цікаві, і гротескні, і комічні, і дипломатичні. Людина може придумати що завгодно. Головне – як це зробити.

"Я подумав: не може такого бути!" Кравчук про історію з Бабченком
– Чи вважаєте ви, що “Північний потік-2” – це ніж в спину України з боку Німеччини і особисто Меркель?
– Ми з вами маємо бути дипломатами. Це не ніж. Можна сказати, що це неповага щодо розвитку і можливостей України.

З урахуванням того, що у нас є газопровід і що його можна легко модернізувати і використовувати на повну потужність – більше 100 мільярдів кубометрів.

Це величезна структура, і навіщо будувати іншу?

Україна може з цим впоратися і запропонувати нормальний сценарій розвитку цього газотранспортного об’єкту.
Але Росія хоче обійти. Росія використовувала проти нас газову трубу, тепер вона використовує “Потік”. Не знаю, що іще вона буде використовувати. Але я наголошую: Україна може використовувати свій газопровід для діла. І я хотів би, щоб це було.

ОБОЗРЕВАТЕЛЬ.ЮА

Last news:

Comments:

Interview: