персональний сайт
Кравчук – Зеленському: Час тане, як весняний сніг, не допустіть, щоб народ ще раз розчарувався

Перший президент України Леонід Кравчук в ексклюзивному матеріалі для видання “ГОРДОН” написав, що завадило новим обличчям у владі провести радикальні якісні зміни у країні й чому важливий запуск ринку землі, а також через “ГОРДОН” звернувся до президента України Володимира Зеленського. На думку Кравчука, главі держави потрібно зупинити сили, що створюють перешкоди для нинішньої влади.

Ілюзій народ ще не позбувся, продовжує вірити у здатність одного президента розв’язати всі проблеми

Україна – березень 2020 року

Яким я бачу українське суспільство початку 2020 року? Український народ залишається роз’єднаним, політичні сили ведуть безперервну боротьбу. Бідність, війна продовжуються. Однак суспільство зміцніло, стало більш досвідченим і вимогливим, глибше розуміє ситуацію, свою роль у державотворенні, формуванні влади. Та ілюзій народ ще не позбувся, продовжує вірити у здатність одного президента  розв’язати всі проблеми.

Якщо скласти всі ці характеристики докупи, то висновок може бути таким: демократія і вседозволеність – це різні речі, а свобода розмивати, розхитувати основи державності, фундаменту незалежності нічого спільного з демократією не має. І ті сили, що це роблять, повинні нести відповідальність і каратися відповідно до закону. А закон, як відомо, діє тоді, коли він спирається на жорсткий порядок, дисципліну і відповідальність, контроль за його виконанням. Демократія – це демократичний закон і обов’язково напрацьовані механізми його виконання. Це злагоджена діяльність усіх гілок влади. Інакше влада стане безвладдям, суспільство – натовпом, демократія відкриє шлях до тоталітаризму. Ознаки неповаги до влади, президента України ми вже маємо, маємо і прояви безвладдя на різних рівнях управління.

Чого чекає народ? Перш за все, щоб в Україні був демократичний порядок, щоб кожен чиновник за невиконання закону ніс відповідальність (правову), щоб усі, хто спричинив таку ситуацію, особливо корупціонери і ті, хто створив корупційну піраміду, були обов’язково покарані. Люди не чують пояснень, їм байдуже, як розподілені повноваження між чиновниками, між антикорупційними органами тощо, на яких жердинах сидять “кури і півень”, головне, щоб півень виконував свою роль і співав, а кури несли яйця.

Люди обрали президента і Верховну Раду й вони хочуть, щоб влада діяла, діяла рішуче та ефективно. І довго чекати вони не будуть. Діяти потрібно негайно. Не вдаючись до епітетів: “прийшла весна і потрібно вже саджати”. Що саджати: картоплю чи дерева? Потрібно саджати корупціонерів, називаючи конкретні прізвища.

Люди переконані, що саме із цією метою в Україні змінилася влада. Президент, Верховна Рада України прагнуть вдосконалювати управління державою, у відставку відправлено уряд Гончарука, знято з посади генерального прокурора. Відбувається ротація чиновників на місцях. Та головне – це результати. А їх поки що немає. Значить президент, уся владна вертикаль повинні діяти більш рішуче, підвищувати  відповідальність посадових осіб усіх рівнів за доручену справу.

Уже стало очевидним, що нові обличчя без досвіду і професіоналізму не здатні забезпечити ті якісні радикальні зміни, які декларувалися. Значить, потрібно підсилити кадровий корпус людьми, які показали результативність роботи, які вміють діяти в екстремальних умовах. Переконаний, що лише враховуючи менталітет наших людей, воля і рішучість президента України зможуть об’єднати зусилля всіх гілок влади для досягнення потрібного перелому в житті українського народу. Звичайно, даються взнаки проблеми, які нагромаджувалися роками. Вирішення їх увесь час відкладали “до кращих часів”, бо головним завданням багатьох чиновників було забезпечити перемогу на чергових виборах і зробити своє особисте життя багатим та щасливим. Інтереси України, її народу для них були і ще зараз залишаються другорядними, знаходяться десь далеко.

Борючись за владу, політичні сили України не об’єднують, а роз’єднують народ. Цим скористалася Росія

Чи можна все це змінити?

Відповідь перша: борючись за владу, політичні сили України не об’єднують, а роз’єднують народ, протиставляють його історичне минуле, використовуючи у своїх цілях церкву, віру, мову, національні особливості тощо. А тому після виборів політичний рівчак між регіонами розширювався,  а ситуація загострювалася. Її гострота фактично не вщухала ніколи. І врешті-решт цим скористалася Росія, щоб анексувати Крим і розв’язати війну на Донбасі. На жаль,  політичні невігласи не розуміють цього і продовжують змагатися у словесних баталіях, активно використовуючи трибуну Верховної Ради та шоунізацію українського інформаційного простору. Люди “глухнуть” від пустих слів, втрачають віру у краще життя.

По-друге, до влади (практично на всіх рівнях) приходять погано або зовсім непідготовлені люди, які управління державою зводять до дрібних, другорядних рішень, які нічого спільного з будівництвом держави не мають. У таких керівників, як правило, штучно завищені самооцінки і, крім себе, нікого іншого вони не чують, живуть за правилом “є одна правильна думка і вона моя”. Вони не хочуть вивчати й застосовувати досвід інших країн і ставляться до нього скептично.

За всю історію незалежності українська політична еліта так і не змогла встановити нормальні ділові стосунки між владою та опозицією. Опозиція з конструктивного критика перетворюється на активний, агресивний “загін борців” проти влади, її планів та програм. А влада також діяла не в інтересах України, не створювала умов для діяльності опозиції. А тому невипадково конструктивна боротьба програм часто-густо перетворюється на протистояння між владою та опозицією. Тут, власне, і формуються протилежні погляди на незалежність України, на докорінні проблеми будівництва держави. У підсумку суспільство також ділиться на табори, на  тих, хто будує, і хто руйнує. Якщо Україна не зможе позитивно, в інтересах народу вирішити цю гостру проблему, протистояння між політичними силами, регіонами України стане загрозою її життя.

Ми маємо невідкладно, на конституційному рівні створити сучасну, ефективну систему управління державою, сформувати дієву гуманітарну політику, економічну стратегію, категорично відмовитися від зовнішнього впливу на діяльність влади.  Усе те, що заважає рухатися вперед, не сприймається народом повинно бути скасовано. Скажімо, важко зрозуміти, чому оплата праці  членів наглядових рад у багато разів більша за міністерську.

Не можна однією рукою створювати антикорупційні органи, наділяти їх відповідальними правами, а іншою – формувати запобіжники,  які зводять їхні повноваження нанівець. Скажімо, зараз антикорупційні структури мають право й повинні проводити антикорупційні дії у вищих ешелонах влади, проводити слідчі дії, досудове розслідування, готувати відповідні матеріали, але завершити свою роботу вони не можуть, бо правом визначатися з підозрою (передачею справ до суду) законом наділений генеральний прокурор України. Кому прийшла така “мудра” думка в голову? Таких “цікавих речей” в організації української влади, на жаль, чимало. Тут слід навести лад,  якщо хочемо вирішувати питання, а не робити вигляд, що вирішуємо.

Не можна безвідповідально оголосити землю товаром і без регуляторів віддавати її на ринок

Владі потрібно бути дуже уважною, аполітичною, враховувати думки людей, коли мова йде про базові питання життя суспільства. Сьогодні набула величезної гостроти проблема запровадження ринку землі. Та влада вперто продовжує діяти, нехтуючи думками, волею і не лише аграріїв.

Моя позиція полягає в наступному. Ринок землі потрібно впроваджувати, переходити до її обігу. Але для цього потрібно спочатку створити відповідні передумови, провести інвентаризацію землі, чітко визначитися, яка земля може продаватися, як забезпечити її збереження й родючість. Потрібно чітко сформулювати, яка роль у цій важливій справі має належати державі і громадам. Не можна безвідповідально оголосити землю товаром і без регуляторів віддавати її на ринок, де, як відомо, діє закон попиту і пропозицій, конкуренція. Навіть автор закону вартості Карл Маркс називав землю особливим товаром, а Вільям Петті кваліфікував її “як матір багатств, а труд – його батьком”.

Якщо влада відповідально, враховуючи досвід ринково-демократичних країн, вирішить земельне питання в інтересах усього народу, вона буде мати перспективу увійти в історію  як розумна, демократична влада.

Сьогодні на найпершому місці стоїть питання встановлення миру на Донбасі, припинення війни між російським агресором і Україною. Скажу відверто – без неординарних і рішучих дій, без перегляду і вдосконалення, реформування інституцій, які були створені на початку війни (2014–2015 роки) досягти миру буде неможливо, бо Кремль миру не хоче, бо в Путіна інша ціль – зробити Україну слухняною або розвалити її, підкорити собі. Це очевидно, але не всі хочуть подивитися правді в очі. Після останніх оцінок і заяв Кремля щодо цих питань я остаточно переконався, що Україна повинна змінити стратегію й тактику своїх дій і організувати разом із нашими західними партнерами єдиний фронт “принуждения” Росії до миру, примусити її дотримуватися міжнародного права. Інший шлях – це загострення ситуації, яка може стати початком світового конфлікту.

Звичайно, далеко не всі питання я порушив у своїй короткій статті. Але й потреби в цьому немає, бо вони вже не раз обговорювалися і на національному, і на міжнародному рівнях. Ще раз повернутися до найбільш важливих із них мене спонукав вступ до влади нового уряду України, оголошення парламентом недовіри генеральному прокурору, цікаві виступи й заяви президента Зеленського. Я підтримую позицію президента України, але нагадую йому, що без повсякденного контролю за виконанням програм і завдань віз буде рухатися погано, не в той бік або стоятиме на місці.

Потрібні сміливість і рішучість зупинити ті сили, які відверто чинять перешкоди владі, діють і фактично створюють обстановку безвладдя, тішаться невдачами, прагнуть до реваншу. Домовитися з ними неможливо, бо в них інша ціль, а саме – влада. Час, запекла боротьба висувають перед вами, пане президенте, надзвичайно важке, але вкрай необхідне для України завдання: побороти внутрішній супротив недругів держави, поставити всіх у рамки закону і сміливо йти вперед.

Час тане, як весняний сніг, і не допустіть, щоб народ ще раз розчарувався. Йому “допоможуть” ваші опоненти-недруги, які за сприятливих умов швидко перетворяться на опонентів-ворогів і почнуть здійснювати плани реваншу. Україна може такого сценарію більше не витримати. Якщо всі, хто розуміє негативну ситуацію, що продовжує діяти в Україні, захочуть змінити її на краще й об’єднають свої сили, ми переможемо, переможемо труднощі, переможемо недругів, тих, хто не хоче будувати й жити краще, а хто глумиться над нашими цінностями, співає з чужого голосу, шукає відповіді на злободенні питання народу за межами України.

Ми знаємо ці сили, знаємо прізвища їхніх натхненників, знаємо, як їх можна поставити в рамки закону, але ще не маємо волі та рішучості зрештою виконати це історичне завдання. На щастя, розумних і відповідальних людей в Україні набагато більше. Вони хочуть побачити ваші конкретні дії.

Хай щастить!

ГОРДОН

Останні новини:

Коментарі:

Інтерв’ю: