персональний сайт
Як досягти миру на Донбасі?

Поки ми не добилися загального миру на всій території і не обрана нова влада, яка б відповідала принципам європейських стандартів, доти будуть загострення і провокації

У мене відчуття такі, що Кремль робить все для того, аби ставити перепони для головного завдання, яке стоїть перед нами — добитися миру на Донбасі через виконання домовленостей Мінського формату і через виконання стратегічного політичного курсу нашої держави.

За яких умов можуть відбутися вибори в ОРДЛО? Перше — коли там будуть створені відповідні умови. Коли там буде присутня українська влада (органи влади), які можуть забезпечити проведення виборів, українські ЗМІ та український закон. Зараз там такого немає, але є одне складне питання. В мінських домовленостях від 20 лютого 2015 року записано з точністю до навпаки: спочатку вибори, а потім все останнє — і кордон, і безпека. Якщо на другий день вибори будуть визнані ОБСЄ як демократичні. Тобто тоді записали на чолі з паном Порошенком одне, а тепер вимагають інше. А ті, хто записав і хто підписав, нам нагадують, що міжнародні домовленості треба виконувати.

Миру треба добиватися на реальних можливостях, а не на побажаннях

Ось і ми зараз перебуваємо у досить непростій ситуації. Є Мінські угоди, але вони не можуть бути виконані в силу зрозумілих причин. І не можуть бути виконані, тому що коли вони підписувалися, уже було зрозуміло, що вони не будуть виконані. Але згідно з міжнародними угодами і домовленостями міжнародні угоди не можуть бути відмінені однією стороною.

Шукати вихід із цієї колізії треба через Нормандський формат. Зустрічі у Нормандському форматі, які відновив президент Зеленський (вони вже два роки не збиралися). Найближчим часом зберуться радники глав держав, які відпрацюють порядок денний, і після цього є абсолютно реальні сподівання, що відбудеться засідання Нормандської четвірки. Такі питання потрібно вирішувати тільки на такому рівні. Пані Меркель сказала, що Мінські угоди — це не бетонна плита, і вони можуть бути змінені. Але серйозного обговорення — поставити це питання в порядок денний — такого не було. Тому це була тільки фраза. Ми вважаємо, що це питання потрібно поставити на порядок денний і визначитися, інакше це така колізія, що завжди слугуватиме тому, хто цього захоче. А ми хочемо добитися миру. А миру треба добиватися на реальних можливостях, а не на побажаннях.

Щодо заяв Вітольда Фокіна. Це його особиста думка. Ці питання не обговорювалися на засіданні делегації, не обговорювалися, як я розумію, на рівні офісу президента. Коментувати особисті думки Вітольда Павловича, які в демократичному суспільстві можуть бути проголошені, або оформлені в якусь концепцію, не хотів би. Звичайно мене хвилює, що в Україні довкола заяв Вітольда Фокіна піднялася така хвиля непорозумінь (я б так сказав). З іншого боку, я не можу заборонити йому мати свою думку і висловлювати її. Це було б не демократично і проти свободи слова, яку ми проголошуємо. Аби це було сказано на засіданні нашої делегації, я гарантую, що виступив би з пропозицією звільнити пана Фокіна від посади. Бо він би виступив офіційно на засіданні делегації. Так як він виступав поза делегацією, то ще раз наголошую: і президент України, і прем’єр-міністр, і будь-який народний депутат висловлюють свої думки не завжди в тому руслі, в якому це визначено чи то партією, чи то фракцією. І тут нема проблем, коли їх висловлюють, тому що вони живуть в демократичному суспільстві.

Чи готовий я їхати на окуповані території, щоб проводити там якісь перемовини? У нас на позачерговому засіданні ТКГ була гостра дискусія у зв’язку із загостренням ситуації в Донецькій області біля населеного пункту Шуми. І я запропонував російській стороні, що я готовий поїхати в Шуми, якщо поїде зі мною керівник російської делегації пан Гризлов. Я відповіді прямої не отримав, але в ході обговорення пан Козак, який був присутній, сказав, що Росія не брала і не братиме участі в таких поїздках, так як це її не торкається. Ну я сказав, що це — позиція Росії і я не можу її змінити, але якщо виникне така потреба і буде в цьому необхідність, то не заради іміджу якогось чи геройства, я точно готовий поїхати. Я прожив уже багато часу, і хочу сказати, що моя позиція — це відданість українській ідеї, незалежності, суверенітету, територіальній цілісності. Я буду це відстоювати, як відстоюю зараз.

Денис Казанський повідомив, що я, мовляв, довів Бориса Гризлова «до нападу». Коли я веду переговори і по скайпу, і прямо очі в очі, то ніколи не ставлю завдання когось збентежити або поставити у незручне становище. Я дотримуюсь високої інтелектуально-дискусійної політики. Тоді я говорив те, що думаю і маю на це право. Я висловився, що оскільки на території України є багато переселених осіб (понад 1 млн 700 тисяч), то вони, як і ті, які живуть не неконтрольованих Україною територіях, мають право бути представленими у перемовинах, які торкаються миру на Донбасі. Це позиція досконала, вона не має різних варіантів. Але там думають по-іншому.

Щодо того чи відбуваються провокативні обстріли чи це недотримання режиму припинення вогню? Коли тисячі людей, причому найманців з того боку, інші особи, які приїхали туди заробляти гроші на війні, то дуже важко проконтролювати таку шалену кількість людей і таку територію. Візьмемо населений пункт Шуми. СММ ОБСЄ у звіті від 5 вересня підтвердила відсутність з боку ЗСУ будь-яких порушень в період із 5 липня по 2 вересня. А в ОРДЛО кажуть, що це не так, були порушення. От вам на конкретному прикладі різні точки зору. Думати, що загострень не буде, поки ми не доб’ємося миру, це перебільшення. Поки люди зі зброєю стоять один проти одного, поки ми не добилися загального миру на всій території і не обрана нова влада на засадах демократії, яка б відповідала принципам європейських стандартів, доти будуть загострення і провокації. Ми маємо це розуміти і не сприймати кожну провокацію як якийсь вибух, щось надзвичайне. Коли, повторюю, люди зі зброєю стоять один проти одного — все можливе. Нам головне — досягти миру, щоб розвести цих людей і жити в мирному просторі.

Коли готуються такі зустрічі як зараз — глав держав, то часто-густо не всім хочеться цього. Бо є, наскільки я знаю, люди, які прийшли туди заробляти гроші, і для них війна, снайперські і будь-які дії оцінюються конкретними доларами або валютою. Це моє припущення як громадянина. Але як глава української делегації заявляю: документів, які б підтвердили мою думку, я не маю.

Які мої очікування від наступної зустрічі у Нормандському форматі? Зустрічі подібні ніколи не проходитимуть легко і делікатно. Завжди може бути гострота, але якщо ми в кінцевому підсумку прийдемо до якогось позитивного висновку або рішення, це означатиме, що відкрилася дорога до наступних кроків.

Повне інтерв’ю Леоніда Кравчука слухайте в програмі Новий вечір Дмитра Тузова на Радіо НВ:

Радіо НВ

Останні новини:

Коментарі:

Інтерв’ю: